?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Next Entry
Київському метрополітену - 50! Як все починалося
новости, Киев, Kiev
kievpress
Першу дільницю Святошинсько-Броварської лінії довжиною у 5,2 км від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро» відкрили 6 листопада 1960 року.

 

Сьогодні кияни вже не уявляють свого життя без метрополітену і з вдячністю пригадують 10 років наполегливої праці метробудівців для його відкриття у 1960 році. Проте мало хто знає, що перше метро могло з’явитися в столиці майже на століття раніше. Тоді, у 1884 році, планувалося побудувати частину залізничної дороги в тунелі.

Передбачалося прокласти рейки від пристані на Дніпрі набережною, а тунель пробити в дніпровському схилі і вивести на поверхню в районі Бессарабської площі, де планувалося будівництво пасажирського вокзалу. Та після тривалого обговорення цей проект було відхилено Міською думою.

Питання будівництва метро піднімалося ще раз – у 1916 році, коли Російсько-Американська торгова палата запропонувала Київському голові поступовий перехід від наземного трамвая до підземного. Угоду майже уклали, та на дворі був уже 1917 рік, тож будівництво метро знову не розпочалося.

Минуло майже 20 років. У 1936-му президія Київської міської ради розглянула дипломну роботу випускника Московського інституту інженерів транспорту Папазова «Проект Київського метрополітену», і це стало першим кроком до початку будівництва. За цей проект молодий інженер отримав 1000 рублів. У 1938 році міськрада розпочала підготовчі роботи, яким завадила Велика Вітчизняна війна.

Після війни, в серпні 1949 року управлінням «Київметробуд» будівництво метрополітену було розпочато.

Першу дільницю Святошинсько-Броварської лінії довжиною у 5,2 км від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро» відкрили 6 листопада 1960 року.

Для того, аби поринання в минуле було справжнім, ми підібрали вирізки з газетних публікацій 1960 року, присвячених будівництву, а також теплі слова киян з Книги відгуків нововідкритого метрополітену.



"Вечірній Київ" , 27 вересня 1960 року, №232 (4948), середа

Перший об’єкт метро

Прохідники пішли далі – прокладати нові підземні траси в бік заводу «Більшовик, а тут, у тунелях пускової дільниці від берега Дніпра до вокзалу, працюють зараз люди багатьох професій. Вони опоряджують підземні станції метрополітену, встановлюють складне устаткування, монтують електропідстанції, потужні вентиляційні установки – все, що потрібно для забезпечення нормального руху підземних експресів.

Зовсім небагато лишилося часу до урочистої події: колектив метробудівців бореться за те, щоб у дні святкування 43-их роковин Великого Жовтня гостинно розчинити перед киянами двері п’яти станцій: «Дніпро», «Арсенальна», «Хрещатик», «Університет», «Вокзальна». Поїзди, що курсуватимуть на перших дільницях, уже пройшли обкатку в тунелях Московського метрополітену і незабаром прибудуть до Києва.

"Вечірній Київ" , 7 жовтня 1960 року, №240 (4956), п’ятниця

Вагони метро прибули до Києва

На станцію "Дарниця" сьогодні прибув незвичайний потяг: 12 довгих блакитно-салатового кольору вагонів із широкими вікнами. Вони призначені для поїздів Київського метрополітену. Вагони подолали залізничними рейками довгий шлях – з Митищенського заводу – до Москви, а потім до Києва.

Москвичі ретельно готували ці вагони: провели їх обкатування, перевірили складну апаратуру, налагодили численні прилади, відрегулювали механізми.

Состав оглядають працівники Київського метрополітену. Вагони комфортабельні, з м’якими диванами, підлогу вкрито лінолеумом. Виблискують дзеркальні вікна, нікельовані частини, прості та, водночас, красиві абажури ламп внутрішнього освітлення.

Кожен вагон розрахований на 260 пасажирів, має складне автоматичне обладнання. У ньому четверо двостулкових дверей. Довжина його – 18 метрів, ширина – 3,7 метра. Поїзд може розвивати швидкість до 75 кілометрів на годину. Він забезпечений надійними гальмами: електричним, механічним і повітряним.

Після доставки рухомого складу до депо станції «Дніпро», ретельного огляду та технічної підготовки до експлуатації кожний вагон за допомогою спеціального підйомника буде піднято на естакаду, а звідти вже своїм ходом він піде в тунель.


"Вечірній Київ" , 6 листопада 1960 року, №266 (4982), неділя

Метро відкрито!

На цей день чекали давно. Ще тільки з’явились у місті перші огорожі з надписом «М», а кияни, дивлячись на них, мріяли про той час, коли спалахнуть під землею яскраві вогні і помчать підземними коридорами перші експреси.

За звитяжною працею славних метробудівців стежив увесь Київ. Разом з будівельниками хвилювались кияни в напружені години перед збойками і всім серцем раділи звісткам про перемоги метробудівців.

Небагатьом пощастило в дні будівництва побувати в шахтах, тунелях. Та до гомону за високими парканами, пульсу великої будови прислухалося все місто.

І ось, нарешті, цей знаменний, чудесний день настав.

Ще задовго до призначеного часу у вестибюлі станції «Хрещатик» почали збиратися люди. Це представники партійних, комсомольських, профспілкових організацій столиці України, робітники підприємств і будов, діячі науки і культури. Із захопленням оглядають вони красиву споруду. В усіх кінцях просторого залу чутно схвальні вигуки на адресу її творців.

По обидва боки станції – поїзди, готові прийняти перших пасажирів. Перед одним з них натягнуто червону стрічку.

Лунає Гімн Радянського Союзу. Всі радіють, адже тепер і Київ має своє метро!

З Книги відгуків Київського метрополітену (1960 рік):

Чудово! Молодці, метробудівці!

«Ми оглянули станції Київського метрополітену. Велике спасибі партії та уряду за піклування про благо трудящих. Спасибі робітникам, інженерам, технікам, які збудували таку величну споруду, що прикрасила наше рідне місто!»,

«Я вперше в метро. Дуже сподобалось. Велике спасибі будівельникам!»

«Метро – це гордість, краса і багатство України та її столиці міста Києва»